Анекдоти, а також байки з життя нашого і не тільки нашого радіопродакшна. Надсилайте ваші :)

1. Судять двох звукорежисерів за вбивство вокалістки. Враховуючи пом`якшуючі обставини (ну не вміла вона співати), дають не пожиттєве, а 15 років. Відсиділи хлопці від дзвінка до дзвінка, вийшли в один день, постояли ще півгодини біля дверей в`язниці... поговорили про VST-плагіни, та й розійшлися (анекдот розповів Юрій Шебунчак). 
2. Проба в студії на посаду радіоведучої. Пробують гламурну дівчину, що раніше працювала на телебаченні у кадрі. Дівчина одягає навушники, але стоїть в якійсь дуже незручній позі, в напівоберта до мікрофона, від чого не може нормально "подати" голос, мікрофон його неякісно сприймає, текст тримати незручно... Звукорежисер думає: може, дівчина нервується, заспокоює її, радить стати як їй зручно. Нарешті розуміє, що вона стає так спеціально, щоб він її через скло добре не бачив. Запитує у чому справа. Дівчина, червоніючи: "Ну... цей... просто мені ці навушники зовсім не пасують..." (історію розповіла Тетяна Пиріжок). 
3. Дуже давня історія, ще з тих часів, коли російськомовні ефіри у багатьох регіонах України тільки починали українізувати. Затверджуємо сценарій для поліграфічної фірми. Замовниця просить написати текст українською, але максимально близько до російського тексту. Перша проблема зі словом "друк". Замовниця переконана, що слова "друк" в регіоні не зрозуміють - вирішать, що це щось пов`язане з дружбою. Після довгих дебатів здаюся, залишаємо в українському тексті слово "печать". Ще кілька схожих правок. І апофеоз - словосполучення "гнучке упакування". Замовник проти слова "гнучке" і пропонує залишити "гибке" (саме так, українською через "И") :) Тут уже я падаю під стіл і кажу, що "гИбке" в українському тексті буде асоціюватися виключно з "погибеллю", і буде воно в тексті тільки після моєї загИбелі (тобто через мій труп) :) Через годину, відсміявшись, придумав синонім - "еластичне". Я собою гордий! (моє)
4. Анекдот не про нашу студію! :) Менеджери з реклами вирішили зіграти у гру - вгадай предмет з заплющеними очима. Одному піднесли змію. Той обмацує і коментує: "Тааак... вух немає... рук також немає... О! Так це ж наш звукорежисер!